Новітня історія вакцинації в США ч. 1

В першій половині 1980-х років вакцинна індустрія в США переживала свої найгірші часи.
В 1982-му році вийшов, отримав нагороди та огромну аудиторію документальний фільм «DPT: vaccine roulette» присвячений жахливим та незворотнім побічним діям щеплення від дифтерії-правцю-коклюшу. Американські суди були завалені позовами від батьків покалічених щепленнями дітей. Інші батьки масово відмовлялись від щеплень. Перше збільшувало витрати фарма-індустрії на юридичні баталії з батьками та компенсації, друге било по продажам.
Американські фарма-гиганти серйозно розглядали питання повністю зупинити виробництво вакцин і звернулись з цими планом-погрозою в адміністрацію Рейгана.
Паралельно адміністрацію Президентка атакували асоціації покалічених вакцинами дітей, невдоволені тим, що компенсації за шкоду від рекомендованої державою «профілактичну імунізацію» вони змушені вибивати з фарми без жодної допомоги з боку держави, і що кінцеві суми компенсацій різняться в сотні разів і залежать в більшій мірі від кваліфікації юристів, ніж власне пошкоджень.
Щоб заспокоїти та задовольнити і фарму і батьків в США в 1986 був проголосований Парламентом та підписаний Рейганом The National Childhood Vaccine Injury Act (NCVIA) – закон, що повністю звільнив виробників вакцин від відповідальності за заподіяну щепленнями шкоду, і запровадив систему компенсацій постраждалих державою зі спеціального фонду, що наповнюється податками від реалізації вакцин.
Трохи пізніше в 1990-му була також запроваджена спеціальна база данних, для фіксації побічних дій вакцин – Vaccine Adverse Event Reporting System (VAERS).
На папері все виглядало красиво, але на практиці, як це часто буває, виграла тільки одна сторона.
Позбавлена будь-якої відповідальності фарма почала за допомогою лояльного Центру Контролю за Хворобами CDC швидко збільшувати дитячий вакцинний графік, додаючи все нові і нові щеплення. Одночасно виробники повністю втратили мотивацію проводити адекватні випробування на безпеку – платить все одно Держава.
З другого боку внесення данних в VAERS не стало для лікарів обов’язковим, і більшість з них її або ігнорують або взагалі не знають про її існування. Через це по оцінкам посадовців та самих виробників вакцин в VAERS попадає тільки 1-2% реальних вакцинних реакцій.
Ще менше батьків знаходять фінансову можливість сили, час та енергію на те, щоб найнявши спеціалізованого юриста, по 5-7 років битись з бюрократичним монстром, де одні посадовці Департаменту здоров’я встановлюють, чи рекомендована другими посадовцями Департаменту здоров’я вакцина стала причиною смерті/каліцтва щепленого. І лише одна третина з останніх отримує компенсації.
На 01/01/2017 загальна сума всіх компенсацій, виплачених в рамках роботи Національної програми компенсації пошкоджень здоров’я, спричинених вакцинацією (National Vaccine Injury Compensation Program (VICP) за покалічених та вбитих вакцинами американців склала 3,3 млрд доларів.
В 2016 році компенсації за вбитих та покалічених щепленнями дітей отримали 689 американців. Загальна сума виплат за 2016 рік склала понад 250 млн. доларів США.