Історична статистика США спростовує міф “колективного імунитету”

Для того, щоб переконатись, що маячня про колективний імунітет є відносно недавнім і цілковито брехливим інструментом фарма-маркетингу, достатньо порівняти статистику рівня охоплення вакцинацією в США за останні пів століття зі статистикою захворювань.

Офіційна статистика і першого і другого доступна за посиланнями на сайті американського Центру Контролю Захворовань.

1. Вакцинне охоплення
https://www.cdc.gov/vaccines/pubs/pinkbook/downloads/appendices/G/coverage.pdf

2. Захворювання
https://www.cdc.gov/vaccines/pubs/pinkbook/downloads/appendices/e/reported-cases.pdf

За першим посиланням бачимо, що рівень охоплення вакцинацією від поліо в США з 1973 по 1991 стабільно не перевищував 53-62%.
За другим посиланнями перконуємось, що такий ніби то “недостатній для колективного імунитету” рівень чомусь не викликав жодних епідемій чи навіть значних спалахів. Випадки поліо протягом цих двох десятиліть були такими ж поодинокими як і в кінці 60-х, коли щепляли ще менше.

Аналогічна картина по дифтерії та правцю (англ. Tetanus). Вакцинне охоплення на рівні 65% протягом всіх 1980-х супроводжувалось поодинокими випадками без епідемій та спалахів.

Ще цікавійше веде себе кашлюк (англ. Pertussis), кількість якого після досягнення омріяних супрун-лапіями 95% по трьом дозам і запровадження четвертого “бустера” помітно ВИРОСЛА порівняно з 1970-80-ми, коли четвертої дози ще не кололи, а рівень охоплення трьома тримався на рівні 65-75%.

P.S.
Вкотре нагадую, що історично скарлатина, чума, холера, тиф, сибірська язва, сифіліс та купа інших інфекційних захворювань, щеплень від яких або ніколи не було, або вони масово ніколи не застосовувались, втратили свої середньовічні масовість та смертоносність в цивілізованих (хоча би до рівня України) країнах ще до середини 20-го століття.
Відбулось це завдяки антисептиці, покращенню гігієни (каналізація, проточна вода), харчуванню (люди перестали голодати, вітаміни стали доступиними круглий рік), пеніциліну.
Дієвим епідеміологічним заходом для боротьби з розповсюдженням інфекцій був і залишається карантин.
А вакцинація – це паразит, що з’явився вже в самому низу кривої падіння смертності та розповсюдженості, та й то тільки по кільком інфекціям, жодним чином це падіння не прискорив, але пізніше в уяві погано знаючих історію мас став головним переможцем епідемій.