Бездоганна документалістика з інфографікою, анімацією, величезною концентрацією добре структурованої інформації, багатим емоційним забарвленням та неочікувано красивим майже хепі-ендом.
Персональна історія отруєння автора фільму вакцинною ртуттю накладається на загальноамериканську історію аутизму та щеплень.
Фільм починається титрами про те, що його фокусом є не вакцини, а ртутний консервант Таймеросал (Thimerosol), який не впливає на ефективність вакцин, але на противагу розповсюдженій думці досі міститься в щепленнях, що роблять дітям і вагітним жінкам.
Далі на фоні архівних кадрів з американської історії згадуються перші виявлені Лео Каннером у 1943 році 11 дітей-аутистів та стабільно низка протягом 1950-80-х кількість аутистів в США – 1 на 10 тис.
Аутизм тоді був настільки рідкісною хворобою, що до появи в 1988 році фільму «Людина дощу» (Raining Man) більшість американської публіки навіть не знала цього терміну.
Потім ситуація різко змінилась.
В 1998 зафіксований 20-кратний стрибок – розповсюдженість аутизму досягла 1 на 500.
У 2000-му – 1 на 250
2004 – 1 на 166
2007 – 1 на 150
2009 – 1 на 110
2012 – 1 на 88
2014 – 1 на 68, а загальна кількість дітей-аутистів в США досягла 1 000 000.
Як це могло статись?
Ртутний консервант Таймеросал був запатентований американською лабораторією Eli Lilly у 1927-му. Він допомагає виробникам вакцин зекономити на виробництві, зберіганні та транспортуванні своєї продукції, роблячи її менш вибагливою до температурного режиму і стерильності.
До 1989 року американські діти отримували 4 щеплення, в кожному з яких було по 25 мікрограмів ртуті = 100 мкг в сумі. Між 1989 і 1992 до них додались ще сім щеплень. Доза ртуті, що її вводять в дитячий організм ін’єкціями, виросла до 237 мікрограмів і стала в десятки разів перевищувати загальний «безпечний ліміт» ртуті в організмі, яким в США вважається 10 мікрограмів на кг людської ваги.
Так з’явилось перше американське покоління аутистів.
В 1999-му той факт, що через вакцини дітям вколюють 50/80/100-кратні відносно допустимого ліміту дози ртуті, нарешті привернув увагу Федеральної агенції по контролю за ліками (FDA). З 2001-го більшість американських вакцин призначених для США почали виготовлятись без додавання ртутного консерванту.
Але значний наявний сток ртутних вакцин ніхто не відкликав. Їх продовжили колоти американським дітям до повного використання запасів у 2003 році.
А вже у 2004-му до американського календаря щеплень додали ртутні вакцини від грипу для вагітних жінок і немовлят.
Особливу пікантність цьому рішенню надає той факт, що в інструкції до вакцини від грипу (Fluzone) вказано, що вона ніколи не тестувалась на вагітних жінках чи тваринах, даних про її вплив на плід чи репродуктивну функцію немає, і вакцинувати нею вагітних жінок слід “only if clearly needed”.
9 листопада 2007 року так званий «Вакцинний суд» США визнав, що аутизм 9-річної Hannah Polling став результатом дії ртуті, що потрапила в дитячий організм через щеплення. Паралельно то ж «суд» відмовив в аналогічних випадках тисячам інших батьків, аргументуючи це тим, що «таймеросал аутизму не викликає».
У фільмі згадується, два кластери американського населення, що не робить щеплень і не має аутизму: релігійна спільнота амішів, що налічує понад 300 тис. чоловік і 35 тис. американських хоумскулерів (інтерв’ю з директором HomeFirst Clinic).
Екс-директор Національного Інституту Здоров’я Dr. Bernadine Healy говорить про можливу наявність вразливої (до цього компоненту вакцин) групи населення і про небажання її екс-колег вивчати цю вразливість.
Голова Департаменту Мікробіології Університету Міссурі професор Frank Engley пояснює, що кумулятивний ефект ртуті та алюмінію, що додається в більшість вакцин як ад’ювант, є значно шкідливішим за дію кожного з цих токсинів окремо або в сумі: «значно більше ніж 1+1».
Головний герой і він же автор фільму 29-річний інженер Ерік Гладен (Eric Gladen) пошкодив голову ржавим цвяхом і отримав щеплення від правця.
Наступного дня його стан різко погіршився.
Першою проблемою стала чутливість до звуків. Все здавалось страшенного голосним. В голові з’явився шум, що не давав заснути. Лікар діагностував важку форму звукової чутливості, але не зміг пояснити її походження.
Протягом кількох тижнів зір Еріка став дуже чутливим до світла, він почав бачити «слід» об’єкта що рухається. Купа м’язів на його тілі, шиї та лиці стали постійно напруженими без можливості розслабити їх. Ерік втратив можливість концентруватись на роботі й спати. Поступово стала приходити впевненість, що він втрачає розум.
Нові симптоми з’являлись кожен день. Оніміння, свербіння, проблеми з координацією, слабість в м’язах, тик, спазми. Жоден з численних лікарів не міг відповісти Еріку, що саме з ним відбувається.
Самостійний пошук по своїм симптомам наштовхнув Еріка на опис результатів ртутного отруєння. Вони повністю збігались і з його власними симптомами.
А ще вони повністю збігаються з симптомами аутизму.
Щодалі збільшувалось нервове збудження, дефіцит уваги, нездатність всидіти на місці, заглиблення в фантазії, що переходять в кошмари. Люди почали питати, чи не приймає Ерік наркотики. Бажання закритись в психічній клініці боролось з бажанням покінчити з життям.
В книзі, присвяченій ртутним отруєнням, Ерік знайшов перший натяк на надію повернутись до нормального життя. Препарат, що допомагає позбавитись від ртуті в організмі треба було приймати кожні 3-4 години. Але з кожним тижнем йому ставало краще. Симптоми пропадали один за одним, і через кілька місяців він зміг повернутись на роботу, а через півроку відчув себе цілком здоровим.
Ненадовго.
Вже через рік будучі присутнім на роботах з демонтажу ртуть-вмісних офісних ламп, Ерік став свідком як кілька з них розбились. Сам він навіть не торкався осколків, але його перевантаженому вакцинною ртуттю організму виявилось достатньо кількох подихів. Всі симптоми повернулись.
У фільмі згадуються і цитуються десятки досліджень, що підтверджують небезпечність вакцинної ртуті, її шкідливий вплив на мозок лабораторних мишей, хом’яків, щурів, мавп, значне збільшення ризику аутизму та інших нейропаталогій для дітей.
Детально описуються численні маніпуляції та фальсифікації, до яких вдавався і продовжує вдаватись CDC – Центр по контролю за хворобами – американська агенція, що займається питаннями вакцинації. Говориться про зв’язки виробника ртутного вакцинного консерванту Eli Lilly з оточенням Джорджа Буша.
Проводиться паралель з тактикою захисту тютюнових компаній, що 30-40 років тому витрачали мільйони на фейкові дослідження про відсутність зв’язку між курінням і раком легенів, і так само брехали в Конгресі, як тепер це роблять фахівці зі щеплень. Навіть аргумент приводиться той же самий: “Чому куріння/вакцинація викликає лак легенів/аутизм в одних і не викликає його в інших?”
Відповідь теж аналогічна: Ступінь індивідуальної вразливості.
Сайт фільму http://traceamounts.com/
Повна версія фільму на FMTV.com https://www.fmtv.com/watch/trace-amounts
bezdoz.info 